* * * (Ліна Костенко)

Не треба класти руку на плече.
Цей рух доречний, може, тільки в танці.
Довіра — звір полоханий, втече.
Він любить тиху паморозь дистанцій.

Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.
Він дивний звір, він любить навіть муку.
Він любить навіть відстань і розлуку.
Але не любить на плечі руки.

У цих садах, в сонатах солов’їв,
Він чує тихі кроки браконьєра.
Він пастки жде від погляду, від слів,
І цей спектакль йому вже не прем’єра.

Душі людської туго і тайго!
Це гарний звір, без нього зле живеться.
Але не треба кликати його.
Він прийде сам і вже не відсахнеться.

*** (перевод П.Голубкова)

Не надо класть мне руку на плечо.
Это движенье к месту только в танце.
Доверие – зверь пуганный еще,
Что любит заводь тихую дистанций.

Он любит время. Любит дни, что далеки.
Он странный зверь, он любит даже муку.
И расстоя ... Читать дальше »